Літа тільки початок. Ростуть дерева і трави.
Хатину в полон узявши, сплелися тінисті гілки.
Пташки звідусіль позлітались й від серця радіють затишку.
Цвірінькання їхнє чую і теж свою хатку люблю.
Поле своє зорав я, і все що потрібно посіяв.
І ось вже настала година, читати мудрі книжки...
Бідний провулок також, далеко від колій глибоких.
Тільки хіба заїде, близького товариша віз.
І в чарку мені приємно весняне вино налити.
Овочі з довгих грядок радують око мені.
Мжичка дрібна зі сходу сюди якраз-но приходить,
а з нею і вітер ласкавий - в дорозі супутник її.
Я пробігаю знову "Історію Чжоу-вана"
й картини із "Шаньхайцзіну" знову переді мной.
І так я у себе в хатинці, усесвіт весь осягаю...
якщо се не справжня відрада, у чому ж тоді вона?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795075
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2018
автор: Тао Юань Мін