Який же пронизливий холод, коли наближається вечір року.
У вбогій літній одежі погрітись на сонці я сів.
Город мій на півдні давно вже чекає зиму.
Оголені сірі віти – таким є північний сад.
Глечик я нахиляю - не залишилось ні краплі,
в холодну піч зазираю - не видно у ній й димка.
Лише старовинні книги громадяться коло ліжка,
та сонце уже заходить, а все на них часу нема.
Життя на волі без служби не порівнюю з бідою в Чені,
але нарікати на долю в смиренності можу теж.
А що ж мені помагає розраду знайти в печалі?
Тільки пам'ять про древніх, що жили в злиднях колись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795077
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2018
автор: Тао Юань Мін