“В твоїм небі знову буде світанок...”
Це наснилося? Дивно так, уві сні…
Босі ноги йшли до закритих фіранок,
Знову буде світанок?… А небо ж темне...
То, мабуть, ні…
“Ти налаштуєшся знов на потрібну хвилю...”
Кажеш, нескладно? Кажеш, у цьому все?
А поряд хтось лютує від свого безсилля,
Та тебе інша хвиля тепер несе.
То, мабуть, все…
“Ти ще літатимеш, в тебе для того є крила...”
Трішки наважитись… От вони і несуть...
Твоя душа, ось що справжня є твоя сила.
Скоро світанок. Ще небо темне. Та вже не суть.
10. 06. 2018
© Вікторія ІВАНИЦЬКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2018
автор: Victoria Ivanitska