Від чого я помру – не знаю,
Та старість ні до чого тут.
Допоки поряд ти, допоки крила маю,
Які мене не гріють, а несуть –
Не постарію, не пригублю спокій.
Я вихлюпну його в обличчя самоті.
Гори ж моя душа, доки не буде попіл,
Хай на півкроку я впаду, на півкрилі…
Не дай мені, Господь, безцільно жити,
І скніти в затишку, немов в труні.
Як хочу я, попри рокам, всьому радіти.
Нехай життя не накладає ні на що своє «табу».
Хай діти радують, хай зорі світять,
Ти, ніжносте медова, не зникай!
Бо я життя своє цікаве тільки пригубила,
Хай піниться воно і ллється через край!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795153
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2018
автор: Лариса Чорноус