Своє правосуддя у долі:
Її не обійдеш ніяк.
Зібравши всі залишки волі,
Продовжити жити, а як?
Як жити навчитись, без тебе?!!!
Шістнадцять в печалі років.
Та все ж намагатися треба
До співу всміхнутись птахів.
Своє правосуддя у долі:
Привітна вона не завжди.
Блукаючи довго у полі,
Якщо поталанить – знайди!
Для цього так вдача потрібна,
Любов до життя і запал.
Порядно поводитись, гідно.
Гасити емоцій розпал.
Звернутися хочу до Бога,
Як долю страшну обійти.
Щоб світла стелилась дорога
У пошуках сенсу, мети!
11.06.2018
Свидетельство о публикации №118061104354
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795224
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.06.2018
автор: Вікторія Лимар