Впізнай мене, знайди, єдиний мій,
Летять літа, курличуть у тривозі,
Впізнай мене в ромашці польовій,
Що зацвіла самотньо при дорозі.
Впізнай мене у ластівці швидкій,
Що носить літо на крилі у себе,
В малій хмарині чистій і легкій
Впізнай мене, поглянувши на небо.
Торкнуся ніжно я твого чола
Ясною світанковою зорею,
І наче янгол дотиком крила,
Тебе позначу долею своєю.
Впізнай мене вночі серед зірок,
В сузір’ї над своєю головою.
Можливо, даль, в один єдиний крок
Є відстанню між мною і тобою.
Стомилася я бути невпізнаною,
Летять літа, а ми усе чужі.
В житті так важко бути не коханою,
Ще важче з порожнечею в душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795267
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2018
автор: Світлана Вітер