(за народними легендами)
Мольфар чи, може, характерник
Із міткою родився, неборак.
З порогу хрестив його священик--
Злякав самого Провидіння знак.
--Буде зубами гризти ворогів,--
Всміхнувшись, казав Іванів тато. —
Не побоїться куль ані мечів,
І люду поможе він багато.
Козацтвом марив парубок Івась,
Навчивсь тримати шаблю у руках.
Хоробрим, сильним, здібним він удавсь--
Й на Хортицю відкрився йому шлях.
А згодом… став другим Ганнібалом,
Улюбленцем козацтва й ватажків.
Ядро на льоту ловив жупаном,
Умить переміщався, як хотів.
Туманом ворогів вводив в оману,
Без жалю потім голови стинав.
Противників міг розгадати плани--
І тим в бою їм жАху наганяв.
--До зброї, до зброї, мої браття!—
І лицарі ішли безстрашно в бій.
В пориві звільняли із завзяттям
Очаків, Перекоп та Ізмаїл.
В Європі з де Конде брав фортецю
Полковник мудрий, чарівник Іван…
Заповів він козакам правицю,
Щоби змогли збороти бусурман.
Іван Сірко, отаман козачий,
Всім українцям прикладом буде.
Вітчизні, в часи її найважчі,
Хай вірність свою кожен доведе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795411
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 13.06.2018
автор: Valentyna_S