Вертають лелеки до рідного дому,
Долаючи голод, і біль, і утому...
Летять через дебрі, непройдені хащі
Журавлики наші, рідненькі, найкращі!
Вже стільки здолали... А скільки летіти!..
Скалічені долі... чиїсь батьки, діти...
Знесиліли крильця, летіти не в змозі...
Невже всім загинути на півдорозі?..
А вдома їх жде зсиротіла родина -
Чекає хтось батька, коханого, сина...
Немає ні сил, ані сліз... Лиша віра
Рятує серця від спокусника-звіра!
Подай їм, о Боже, крихіточку сили,
(А роси небесні крилята зросили б!),
Щоб люта зневіра не зранила душі,
Бо стануть вони скам'яніло-байдужі.
Тримайтесь, синочки, ще трішки, рідненькі,
Спішать молитви́ вам на поміч від неньки.
Дай, Господи, сил усім рідних діждати,
Зішли мир і щастя до кожної хати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795417
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.06.2018
автор: РОЯ