Не маю іншої надії
Поза святим твоїм хрестом,
Бо у житті всі наші мрії
Стають засліпленям і сном.
Та і нащо мені багатство,
Коли Отець мій бідним був?
У сильних слави не здобув,
Не з нього сила, слава й братство.
На довге щастя в світі цім
Нащо плекатиму надію?
Його утримать не зумію,
Розтане в смерті, ніби дим.
Молю: не дозволяй мені
Речам непевним довірятись,
Не дай від світу заховатись
В порожній людській глибині.
Коли стомлюсь, не схочу жити
У затяжній цій боротьбі -
Дозволь довіритись Тобі,
В твоїй любові відпочити.
Якщо на Тебе покладусь,
То і в братах знайду опору.
Усе – твоє, коли угору
З відкритим серцем я дивлюсь.
Тоді до Тебе все веде –
І навіть те, чого зрікаюсь,
Що, як Тобі не довіряюсь,
На плечі згубою впаде.
Поза Тобою – темнота,
В Тобі – усе стає коштовним.
Дай жити Словом невимовним,
Що у прийдешності зроста.
21.09.1995
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2018
автор: Надія Медведовська