Покотилися тумани,
Засвітились роси зрання.
Ми сиділи над лиманом,
Зникла вже зоря остання.
Я твої вишневі губи
Цілував, забув про ранок…
І дивились звідусюди
Роси, стрінувші світанок.
Я поніс своє кохання,
Крізь тумани на світанку
І моргали роси зрання,
Мов просили нас до танку.
Буде вдень для нас розлука,
Та коли нагряне вечір,
Закінчиться наша мука,
Обніму тебе за плечі.
Знов покотяться тумани,
Засіяють нові роси.
Ми підемо до лиману,
Через ранішні покоси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2018
автор: Віталій Назарук