Я ще сумую за тобою,
Я ще сумую, ще суму…
Сердечні рани літом гою,
Складаю приписи уму.
Гублю залежність, наче пір’я
В перипетії губить птах.
Та часом, в тихе надвечір’я,
Полин наповнює вуста.
У тебе, кажеш, ген козачий?
Штурвал, мотор ти кораблю?
Для тебе імідж більше значить,
Ніж те, що я тебе люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795556
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)