Були гори; прийшли хмари; гахнув грім!
Грахнув грім і блискавиці — звеселились!!
Мов коса і камінь: йде по долах
Божий дім!
Грім і блискавка! — і входять Божі сили.
Стали ніздрі на світінні — піднялись як на ножах;
Бог свіжує доли — хто вже спинить??..
З гори — мла і блискіт!! — що робиться?! —
жах!! —
Випірнання освіжованої спини...
Боком-моком на цій ноті протягни!!!
Уязвлен — як в аркані — я не покинув
Дух Владики!
Бог йде тихо, без печалі, без вини:
То на скривлених — бурхливий відсвіт —
дикий!
Боже, висвіркни! як блиснеш — на виду
Хрест кладу! — за ним і я — видно, що бидло!
Як Ти враз аж струсонув мій дух!
Не на хліб намащувать повидло.
Як від Бога втечете, язики кволі, —
Не втечете від своєї долі!!
2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795599
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.06.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович