есе
З перших днів, коли дитина починає відчувати себе частинкою цього неймовірного, по наповнюваності красою, світу – її охоплює радість сприйняття його ніжного і теплого відношення до себе.
Ці ласкаві промені Сонечка, шепіт листя дерев, бархатиста травичка під ногами, пісенні розмови птахів, які озвучують зрання гімн природі. А скільки в травичці рухається в різні боки комах, жучків, павучків, стрибунців – з такими різнобарвними окрасами – це ж просто фантастика... Чи не найкращий це клас, а також учитель?
Як з крихітного пуп'янка створюється конкретна рослина – так при тих, чи інших умовах з дитини виростає або ж поет, геній, чи навпаки монстр – людиноненависник. Як же важливо створити для дитини природні умови щодо вірного сприйняття світу, без спотворень і надуманих нав'язувань із зовні, на що дорослі надто гаразді.
Скільки ж недосконалостей процвітають ще на Землі. Ми все ще в пошуках того, що лежить під ногами, що тільки-но не заговорить, з подивом не може осягнути нашу короткозорість і безпечність. А ми собі під ніс – та все якось само собою вирішиться.
От і вирішується: явні прорахунки в організації освіти, наркоманія, СНІД, жорстокість, пияцтво, вбивства і самовбивства, ТБ і ЗМІ пущено на самоплив, примітивна організація соціуму, ідеологічна пустка, наївні цілі життя, протистояння у всьому, дефіцит перспектив для розвитку молодої сім'ї, твердого заробітку, майже повна відсутність совісті, любові в Божественному та космічному сенсі.
Якщо й далі йтимемо цим шляхом, то дійсно докотимося до свого кінця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795631
Рубрика: Нарис
дата надходження 14.06.2018
автор: Променистий менестрель