Ти пестив руками моє русяве волосся,
Я дивилась на сонце крізь закохане серце.
Мені це не снилось, мені не здалося.
Твої очі були, мов два синіх озерця.
Час спинився на мить, час спинився для нас,
Тихим шепотом хвиль долинає твій голос.
Я б забула колекцію нездійснених фраз...
Аби бачити погляд твій теплий, мов колос.
Я душею торкалася твоє обличчя,
Щирий вітер здував мої мрії про тебе.
Не підпустиш мене ти до себе ще ближче,
Я це знала, тому лиш дивилась на небо.
У невидимий вузол наші руки сплітались,
Ти дивився на мене , обпікаючи душу,
Я чужинка для тебе . Тільки я закохалась...
Відчайдушно ховатись від тебе я мушу.
Ти пестив руками моє оголене море,
зруйнув весь мій Всесвіт, обірвавши всі квіти.
Я безсила й слабка... бо тобою хвора
Тільки поряд я взмозі до раю злетіти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2018
автор: дівчина з третього поверху