Десь за горизонтом заховалось сонце,
Ледь-ледь багряніє вкотре небосхил,
Вже й останній промінь глянув, у віконце,
Вечір позіхнувши, ніченьку впустив
Потемніло небо й засвітились зорі,
Місяць, наче човник, пливає собі,
Дивиться крізь шибку, мій маленький хлопчик,
Вибирає зірку й вказує мені:
"Ось, дивися тату! Бачиш, там у небі,
Цяточка яскрава, ніби мерехтить!
Знаєш, це напевно чарівна планета,
Її сяйво, часом входить, в мої сни..."
Усміхнусь до сина, обійняв й промовив:
"Милий мій горобчик, спати вже пора,
Ти лягай тихенько, накривайся добре,
Слухай чемно казку, очі ж закривай..." -
"Отже, десь далеко, в тридев'ятім царстві,
Жив руденький хлопчик, майже золотий,
Були в нього батько, дві сестрички й матір,
Звався ж він Андрійком... Грався... Не тужив...
Якось, той надумав рушити в мандрівку,
Взяв з собою "Джуді" - песика свого,
Хом'яка ще - "Хомку" і маленьку кішку,
Так й помандрували, нишком, всі гуртом
Йшли крізь ліс і поле, піднімались в гори,
Пропливали ріки, бачили мости,
Трохи притомившись, спочивали довго,
А набравшись сили, знову разом йшли..."
Розповідка моя обірвалась раптом,
Придивився добре, бачу вже й сопить -
"Спи ж ти, мій герою... Хай лиш тільки гарні,
Чарівні й хороші сняться тобі сни.." -
Шепотів тихенько і поцьомав в лобик,
Глянув на ту зірку й усміхнувсь собі,
А по небу місяць, пливав наче човник
Та світились зорі, зорі золоті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795690
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2018
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ