В кришталевім бокалі іскриться вино,
Темна пляшка іще недопита…
Догорівшу свічу відбиває вікно,
А на скатерці пляма розлита.
Попільниця пуста, чути дим сигарет
І вікно, ледь прикрите у вечір.
У серванті стоїть благородний портрет,
Де у жінки оголені плечі.
Чоловік тихо п’є і стікає сльоза,
Він у карі вдивляється очі.
Ось ця дама з портрету побили туза -
Його чари убили дівочі…
А сама, наче пташка, махнула крильми,
Відлетіло кохання у вирій.
Змінилося літо на початок зими,
Колись в парі був дуже щасливий.
Ставить нову свічу, допиває вино,
Не відводить очей від портрета,
Але пам'ять все крутить і крутить кіно,
Догоряє нова сигарета…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2018
автор: Віталій Назарук