[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RutSCi91rOY[/youtube]
Десь пропала радість, заблудилась,
Не знайшла до мене тих шляхів.
Може, просто так мені судилось?
Ніби небагато і гріхів.
Виплакані геть солоні сльози,
Не радіє щось душа моя.
А життя, неначе проста проза,
Не цікаві співи солов"я.
Як знайти в собі оту причину,
Побороти як душевний гніт?
Щоб радіти просто безупинно,
Щастя, щоб тягнуло, як магніт.
Може, негаразди всі забути,
Посміхнутись просто, так собі?
Що життя прекрасне все ж збагнути.
Ми - жінки не так уже й слабі.
Це нічого, що мене забули.
Але я все ж здатна пам"ятать.
Ось і зараз згадки знов торкнули.
І чому так, душе? Хочеться спитать..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2018
автор: Н-А-Д-І-Я