Овець рахую чемно: раз, два, три...
Приходить Іздрик. Мовить "говори!"
Вже темна ніч рушає за межу.
А я тобі про літо розкажу.
Тож літо - це, мій друже, повний дзбан
дзвінких птахів і кісточок вишневих,
у цвіркунів - заручин чебрецевих,
де курить люльку посивілий Пан.
Це тьма озер, помножена на грім,
на соло жаб і міста перестуки,
на божевільні ріки, рими, руки...
На тишу телефонної розлуки,
що називаєш іменем моїм.
Вівця сто восьма раптом каже " Няв!
Воно минуще - літо... Не прогав!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795721
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2018
автор: уляна задарма