***

Коли  стихає  все  і  чути  голос  серця,
Душа  вміщає  в  собі  цілий  світ,
В  надії  дивишся  у  небо,  що  озветься,
Той,  хто  створив  для  тебе  Заповіт.

Небесна  синь  огорне  ніжно  землю.
Буянять  трави  від  пречистих  сліз.
Господь  "люблю"тихенько  промовляє
Ромашки  квітом,  шепотом  беріз.

І  вогник  липи  проникає  в  душу.
Духмянить  ладан  із  яскравих  віт.
Туман  ранковий  стелиться  по  суші
І  фіміамом  очищає  світ.

І  я  несміло  попрохаю  в  неба,
Щоби  тривала  довго  тиха  мить.
Ранкове  сяйво  пригорну  до  себе.
Почую  шепіт:  Бог  тебе  хранить...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795730
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2018
автор: Марія Демянюк