Підступний спокій внутрішнього Я...
Мовчи...Дозволь собі хвилинку тиші.
Замовкли навіть хитрі сірі миші,
що на душі скребуться....
...Там зоря
така яскрава, ніби око неба
всевидяче, у неосяжній млі...
...Горіти знов в пекельному вогні
хмільної пристрасті була потреба
колись...
...На все свій час і певний стан
душі та тіла, розуму й бажання.
Плекати мрії, вірити в кохання,
і на усе це мати свій талан.
І змогу, ніби так, зі сторони
поглянути на все без тіні страху.
І уперед (на старт, а не на плаху)
пірнути до нової глибини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795736
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2018
автор: Юлія Сніжна