Повірте, ще не все в житті зробив…
Привив не всім любов до України.
Якби ще раз, то певно так і жив,
Ніколи б не цурався я родини.
Та головне, що є в моїй душі,
Я не поклав на пісню, щоб співали.
Бо в Україні пісня – це рушій,
Її завжди в народі зберігали.
А інколи буває дивна мить,
Густий туман над обрієм заграє,
І знову олівець мій заскрипить,
І чую пісню, що летить над краєм.
І крила виростають, і лечу -
Зове мене удаль зоря вечірня…
Від радості, немов пташа, тремчу,
Яка ж то радість, як лунає пісня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795814
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.06.2018
автор: Віталій Назарук