Випадок звів їх обох мимоволі
І Він... навшпиньки відійшов убік.
Вона вважала, певно, що утік,
Він ж намагався не завдати болю.
Хоч пристрасть душу рвала на шматки,
Їй опирався з усієї сили,
Та почуттям, як хвилею, накрило.
Життя розклало хитро їм пастки.
Можливо краще бігти "світ за очі",
Щоб не пропасти зрештою обом,
Чи стати почуттів своїх рабом
І пристрасті піддатися охоче?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795849
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 16.06.2018
автор: Патара