Чути так чаєчки жалісний голос
В цім очеретом зарослім ставку
І осока відпустила свій колос,
Зілля коріння росте із піску.
Вранці з туманом розносяться крики,
Аж до лиману ці звуки несе.
Хоч і пташина оця - невелика,
Але кричить, що за душу бере..
Чаєчка вранці летить над водою,
В'ється, на хвилі усе припада.
- Чом же кричиш, поділися бідою,
Чи чаєнятко з гнізда випада?
Може зосталася вже сиротою:
Діток поглинула хвиля швидка?
Лиш осока здійнялась над водою,
Вітер її колихає злегка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2018
автор: Ольга Калина