Я прощаюсь з сім’єю,
й запрягаю кобилу зранку –
має бути моя дорога
до далекого краю Учжун.
- І що ж бо тебе, мій пане,
так квапить в дорогу? – чую.
- Не на торг, - відповідаю, -
не на битву спішу.
Я дізнався, на світі
жив колись-то Тянь Цзи достославний.
Був непохитний і вірний
він й серед сильних мужів.
Людина ця надзвичайна
хоча і давно померла,
а у тім краї й понині
вчаться жити як він.
Іще за життя досягнув він
найвищої собі слави.
Скільки років після смерті,
а все пам’ятають його...
Й натомість які ж жалюгідні,
всі ті в суєті буденній,
ті на землі кого знають
лише в ними прожитий вік!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795953
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2018
автор: Тао Юань Мін