Ти перша, хто зустрів мене в житті, хто б мав мене любити й розуміти,
Однак твоя байдужа і жорстока роль, могла б навік мене згубити,
Маленьке нерозумне немовля, таке небажане та не потрібне.
Йшло мале, чіплялось за життя, до творчості й науки здібне.
Всі перемоги, радості в житті, були лише для тебе моя мамо.
«Люби мене, я твоя кров, для тебе все віддам», моя душа кричала неустанно.
Але той крик душі, й маленького сердечка плач, не чула й не знала, моя нене.
Твої удари і прокльони у житті, великим поштовхом здійснилися для мене.
Моя душа, мій храм, чесноти, доброчестя, щирості й любові.
Давно все вибачила, перекинула сторінку, все забула Ма-а-ам,
Вже ясні оченята, світяться, нема в них більше болю.
Прийми моє прощення, та живи відкрита світу, вір моїм словам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795998
Рубрика: Присвячення
дата надходження 17.06.2018
автор: Святозара