Слова ̶ Ніна-Марія
[youtube]https://youtu.be/S5LY8nm25o0[/youtube]
Розколошкаю спогадів рій,
Які пам'яті скриня тримає.
І полину у казку тих мрій,
Куди час вже, на жаль, не вертає.
У ріднесенький батьківський двір,
Де стежини зійшлись звідусюди.
Він для мене найкращий- повір,
І такого в житті вже не буде.
Там все рідне, привітне, святе.
Там любисток духм'яний і м'ята.
Це дитинство моє золоте,
Де, як сонце, стріча мене мати.
А у хаті, завжди чепурній,
Із печі- теплий хліб запахущий.
Його смак не забути мені,
Як й води, із криниці, цілющий.
У ріднесенький батьківський двір,
Де стежини зійшлись звідусюди.
Він для мене найкращий- повір,
І такого в житті вже не буде.
Я туди поринаю в думках.
Там давно вже живуть чужі люди.
І летіла б на крилах, мов птах,
Щоб хоч поглядом в двір зазирнути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2018
автор: Віктор Ох