І ніби пристрасті вляглися,
Із покидьками товаришувати нащо?
А паростки свободи назовні потяглися,
Знайди вже дівчину, ліниве ледащо!
Чи й так ти добре проживаєш
Своє шалене і пусте життя?
Ілюзії безглузді ти плекаєш,
А треба дії, непотрібні співчуття.
Не бійся, і працюй, себе ламай!
Нові для себе двері відчиняй!
Сором'язливості і страху волі не давай!
Не буде в тім резону, так і знай!
...Минулі рани варто стерти,
Хочу душі і пустота.
Бо так у муці можна й вмерти,
І не пізнавши щасливого життя.
...Ага, і хочеться, і колеться,
Вже дещо майже чешеться,
А пересилити себе не можеться?
Ну-ну,іщож надалі станеться?
Я поглузую тут в куточку з тебе,
З останніх сил тамуючи сльозу.
Скажи нарешті, безхребетне, "треба"!
І на побачення ти запроси оту козу!
Шестикрил. 08.02.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796059
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2018
автор: Шестикрил