Сота поема
Пресвятій Трійці –
з любов’ю присвячується
Коли від Слова
ласка
та й зійде –
молитися аж цілий день!!
Згорнеться світ, – та
слово
це не пропаде.
Впаде локшина
вольт-
і амперметри!
Любов – безсмертна!!!
Лікоть небесний
стежку покладе
на те
щоб –
ніжити ідей!!..
Я стовп –
що міг дожитись буцегарні,
ідеї, які ж –
ви ніжні, гарні!!!
Так,
я волію
ввись до вас
злітати!
От лиш внизу
ревуть – ледь
скрилені
примати!!
Любов не можна
замикати
це ж власнити –
і ніби світ вбивати...
Із ліктів Божих
ви ці волення, ідеї,
не ті,
що носяться в повітрі
А ви –
по вірі
і Бог є
з кожною цією
А тільки доєднатись
віддаватись!
З боліт
аж заревуть
знекрилені магнати!..
Бо то їм вже не віддаватись
любові
навіть
автомату...
І то ж ви! – в бризках
легкі
й голі
з теплом із Богодихань
й ці глаголи!!
і ваші лети
сяйним полем!
Щоб віддаватись –
віддаватись!
у Бозі
є любові
натиск...
Летіть!
летіть
зі мною
неба Нати!
Де в полі
ноги
драганаті
де діл – і сказано
зелене
зелень
й деканати...
Йде Бог –
у духові
літати!
Бог в серці є? присутність?
Люди суті є, є –
люди суті?
Дак славте Тройцю!!
І для вас каже Божа Матір:
вдягніться в славу,
то ж є в словах крилатих!
аж з боліт стогнуть–
обезкрилено –
гармати!
Латати
вам
їх
Й ніби
не латати...
Бо кропить Бог –
на їхні атоми...
силу диявола щоб
роз’єднати...
А ви шокуєте! –
Бог багне
нижчим
винні дріжжі вляти!
Чаша небес –
чи Божа Мати?
Вона прекрасна?
Чи треба
вам
у газавати??..
Та Божий геній –
це ж він і мій геній!
Всім
всім від Бога
в блискавках!
огненних!!
Вогонь з’їсте! – який
ввібрали у ідеях! – ще й
ідеї!!..
Й Вогонь розсудить,
Павло казав,
всім – фарисеям!!
З Вогню –
і з’явитесь ...
Хто не любив –
попелом
Любив –
до Слави!
Божої – всієї!!!
І попелом –
вже фарисеї...
Тож
веселіться, всі,
Божественні
ідеї!..
В серцях є
іскри,
Божі ж
іскри! – що
і не буде куцим
сісти...
Аби не прогоріти
як в музеї.
Та ви шукливі!
Шокуйте очі й тут,
ідеї,
бо мене
здерли
з брами
теї й сеї...
Та ви, російські фарисеї,
катаєтесь по території
мосвейській,
ви тупість! фарисеї!
Бо ж я всесвітній – скільки
де не
українець,
Бо двоє є всесвітні з вас – наскільки не російськії...
Єретики ви, фарисеї!!
Да, непогано й тут –
шокуєте,
у Божім одязі, ідеї?!..
Бо й то тим
вже не віддаватись
любові
навіть
автомату...
І то ж ви! – в бризках
легкі
й голі –
й тепло із Богодихань
та й глаголи! –
і лети
ваші
сяйним
полем!!
Святій любові
віддаватись –
віддаватись!!
І в Бозі
йде
любові
натиск!..
Люди суті?
в
серці Бог
є? – присутність?
15, 16.08.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796122
Рубрика: Поема
дата надходження 18.06.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович