Киваючи на ( з гаком) - сто голів,
Ми в божевільсві тому помагаєм,
Як кажемо, що світ навкруг здурів...
Себе у прохолодну тінь ховаєм...
В тінь благовірності, у ризи вір,
У скромності костюми позичаєм,
Святих достоїнств грають струни лір...
А хто самі? У совісті питаєм?
Не вбив... Не вкрав... І праця - в піт чола:
Все чисто начебто і начебто прозоро...
Якби ця байка була до кінця...
Якби образ поменшало довкола...
Згадати б тих, хто десь-колись любив
І зменшити газку у круговерті,
Місток гордині лиш переступить,
Нема ж нічого гіршого від смерті!
Не лідер - скромність у параді мод-
(Повага до самих себе у тому)
Дорогу іншому - лиш ідіот
Уступить, наче у кіно німому.
А може стане світ - таки добріш:
Поставлю перед себе хоча б кОгось:
У ласці неба сам себе утіш,-
Не відібрав достоїнства чийогось
Бо научивсь латати власний гріх,
" Пробачте" я навчився говорити
І вже достойний благості й утіх,-
І світ на лад... На краще піде жити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796200
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.06.2018
автор: Надія Карплюк-Залєсова