Ще б жару дав, аби… не свідки…

І  бракне  кисню  у  легенях,
І  в  серці  солодко  пече,
Коли  торкається  до  мене
Вона  оголеним  плечем.
Мрійливим  поглядом  дивлюся,
В  одну  єднаючи  думки,  –  
То  на  її  волосся  русе,
То  на  привабний  згин  руки.
То  на  очей  блакить  глибоку,
То  на  пожадливі  вуста,  –  
Хоч  приховать  не  може  роки
Мої  чуприна  негуста…

Віктор  Кучерук  ****


Роки,  роки...  Де  їх  подіти?
Ідуть  вони,  біжать,  летять...
Ось  в  тебе  вже  дружина,  діти
І  вже  давно  не  двадцять  п'ять.
А  повз  ідуть  такі  феміни,
Аж  в  серці  солодко  пече
І  вікові  страйкують  зміни,
Лиш  вздрять  оголене  плече,
А  ще  до  всього  —  коси  русі,
Блакить  очей,  вуста  як  мед...
І  все  заходиться  у  русі,
І  прагне  вгору  і  вперед!..
Роки,  роки...  Набралось  звідки?..
Уже  чуприна  негуста...
Ще  б  жару  дав,  аби...  не  свідки...
Ех,  згин  руки...  Ех,  ті  вуста...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796203
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 18.06.2018
автор: Патара