(Із можливої сюїти оскаженілих)
1
Геніальність аж до стану дитини!—
Розблоковує гени!!!
Навкруги — мов скажені:
Любов усередині.
Дайте мені поєднати радість —
Із дитиннійших генів
Аж до Христа!
Ми не лякаємось правди
Лиш — хто «добрим» вже став…
І замовк…
Й перестав.
Ми забули про суп
Ми не тиснем на пуп
І підвішені — й серцем тиснемо в сапу
Внутрішньою потребою повертаємось грозово
Внутрішньою потребою просуваємось у степу
Але Бог дасть прорив,
Дасть його, або ні!
До зоріння розрив
І глибин незчисленних огнів
День заяснів
Не до мішанини
Не до мішанини дитині
2
Як бачилось!!
Не три небесні зерна
То й паля не проткне
Як суверена
Не тріть по зернах молитов
Не тратьтесь підліски і клени
Трави огненні
Цар-золото! Цар-золото! —
По жилках Іісусових велебних
Зійдіть у зрілість
В золонкай неба
І я і ви в Огні
«Сину,
Дай серце,
Твоє дай серце…
Дай Мені»
— І водночас міжжанрова інтеграція —
недостатньою є в мистецтвах… для нації.
28.06.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796266
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.06.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович