тіло моє на піску на морському пляжі,
пісок цей приймає форму такого тіла,
повз іде караван кораблів вантажних,
мені важко. я згадую. я любила.
це не має жодних наслідків і консеквенцій,
окрім того, що в лівій руці якось дивно тягне,
"кохання не знає законів," - сказав Боецій,
тож як мені приручити моє кохання?
в мене годинник пісочний впаяно поміж скронями -
від подиху вітру стає особливо боляче -
за обрій пливуть навісні кораблі уже сотнями,
я ж залишаюсь тут триматись за поручні.
20.06.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2018
автор: Wiggily