Сходило сонце – починався ранок,
Збиралися роїтися рої…
Сміявся по долинах ще серпанок,
А у гаях притихли солов’ї.
Здавалось спека випалить всю землю,
Забули люди, що таке дощі…
Коли нам Бог подарить хмарки краплю,
Земля зелені одягне плащі.
Вітер легенький гнав удаль хмарини,
Сховалися від спеки комарі.
Сухими стали ягоди ожини,
Не чарували в спеку димарі.
І раптом хмарка і легенький дощик,
Це був бальзам для всохшої душі.
На другий ранок повний-повний кошик,
Дорогу в ліс ховали спориші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796366
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2018
автор: СЕЛЮК