Ти моя найболючіша рана,
Стогін серця у кожнім вірші
Над юрбою огидної чвані
І над скопищем тіл без душі.
Регіт зла не мені до сподоби.
Знаю – шлюхою ти не була,
Хоч й лигалася кодлом безродних,
І велася на глум до хліва.
Час прийде – твоя світла година:
Буде хліб, буде пісня і сміх.
Святкуватимеш ти у родині
У обіймах сестер дорогих.
Славословом – синовним служінням,
Я майбутній у пояс вклонивсь.
Я в години лихі зубожіння
Своїм серцем з тобою діливсь.
Непривітна сьогодні до сина,
Син тебе піднімав на руках,
Я до тебе вернусь, Україно,
Крізь літа на болючих рядках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796387
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.06.2018
автор: Михайло Нізовцов