У день прощання
Часто в людині бачим велич у день відходу –
Квіти, слова прощальні, смуток лиця, сльоза.
А як жила, чи дім їй не будували з льоду,
Хмарами не вкривали сонце і небеса?
Тіло на катафалку - час на палкі промови,
Спогади у Facebook-у, фото у Instagram.
А як їй кисню бракло, де ми були, панове?
Де ми були, як кров їй капала з-під ребра?
Велич іде зі світу, іншим дає дорогу.
А як жила, піднесли їй хоч води ковток?
Всі ми тут гості, кожен душу поверне Богу –
Зважить до міліграма помисли, слово, крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796388
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)