[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=utCmvd8ZYfE[/youtube]
Розлогий степ; лісок он бовваніє,
Навколо тиша й вітерець заснув.
Затих і дощ; легенько туманіє,
В прозору пелену ліс загорнув.
Дерева розправляють свої віти,
Ця денна спека їм далась взнаки..
Тепер вже є можливість відпочити.
І про життя прогнати всі думки.
Старий лиш дуб поник тут головою.
Замучили думки старі, як світ,
Що жалять його серце кропивою.
Тепер він тільки стовп, як моноліт.
Він дивиться в минуле і зітхає,
А був же він колись таким, як всі.
Торкнулася смерека його краєм.
Поспівчувала так його сльозі.
Колись він був величний красень,
У лісі всі вважали за царя.
Та це було у тім, минулім часі.
Тепер всім сонце він не затіня.
Не спиться, у минуле все літає.
Чомусь тоді не думав про цей час.
А он угледів...Що це, вже світає?
В таких думках ти будеш повсякчас.
-----------------------------------------
Ми часто забуваєм, що все змінне.
Роки проходять, не спитавши нас.
І слабшає й дубове теж коріння.
І зовсім він тепер не для прикрас!
Чимало є таких стовпів у світі,
Що мріють ще і досі про Парнас.
Але вони життям уже побиті...
На радість, їх немає серед нас..
---------------------------------------
Натисніть на картинку.. Краса!
Послухайте оцю гарну пісню!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796430
Рубрика: Байка
дата надходження 20.06.2018
автор: Н-А-Д-І-Я