Шум...сирени міста
і швидкої...
Та все гуляючи допі́зна
Втрачаєш душу. Отакої!
І їдеш у пустій маршрутці
Чекаючи на зливу...
А десь мордується при чутці,
Збирає разом усю силу
Моє прекрасне янголя.
І от прямуєш вже угору,
А наче котишся на дно,
І ситуація - умора.
Хоча вже, певно, все одно.
Зайшов колись ти у цей ліс,
А зараз вибратися час,
Тож йдеш повз гілля кіс
Та те не відпускає враз.
Та треба далі йти,
Хоч ти й обожнюєш цей ліс
Кричу йому "вже відпусти!"
Мені ж "Як хочеш йти то ріж".
І треба різати на жаль,
На користь мого майбуття
Бо я є власний адміраль
Свого єдиного життя.
Прости, прекрасне янголя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796455
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2018
автор: Шестикрил