Вона сказала:
-Ранений?Не треба,
Калік мені не треба із АТО.
...І він пішов.
Пішов,де чисте небо,
Де сонце й мир.
І де тепер ніхто
Його своєю підлістю не зрадить,
Не дорікне пораненням в АТО.
А де вона?А хто вона?
А серце в неї є?Душа і серце?
Думаю,не має вона в собі
Ні серця,ні душі.
Нехай життя ЇЇ гойдає
Чорний вітер.
Нехай дороги будуть всі гіркі.
Хай молиться вона
До Бога повсякчасно.
Прощення може принесе Христос...
...Поранений в АТО не вернеться до неї.
Вона-не подруга,не мати його сина.
Вона для нього вже тепер ніхто.
Для мене ж він ,як Ангел миру,
Що захистив собою нас усіх.
І перед ним впаду я на коліна.
Спасибі,Ангеле,тобі за нас усіх.
Спасибі,Ангеле,тобі від нас усіх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796526
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2018
автор: Олександра Данилевська