Люблю схід сонця ясночолий
Над лоном матері землі,
Коли блідніють тіні чорні,
Згасають зорі, як малі.
Світ воскресає кольорами
І барвінково розквіта.
Здається, як у божім храмі
Про вічність дзвонить висота.
Ти жайворонком хочеш наче
У небо піснею злетіть -
Там світло, там ніхто не плаче,
Лиш вітер в променях шумить.
Враз хмара сонце заступила,
Всіх придавила темнота...
Та вірю я, що світлокрила
Пребуде вічно висота!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796553
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.06.2018
автор: Іван Демченко