Ми збирались крокувати разом,
Проте склалось так, як воно є…
Мали все, та був відсутній розум,
А тепер - у кожного своє.
Йдемо наче однаковим шляхом,
Але перемети на путі.
Ми удвох їх подолали б махом,
Поодинці сили в нас не ті.
Бо тепер підтримка лише слово,
При потребі я їх повторю,
Та немає тої в нас розмови,
Тільки крапелиночки жалю.
Різні тепер долі в нас з тобою,
Що було, дорівнює нулю.
Іншу називаю я судьбою,
Хоч понині лиш тебе люблю.
Я колись услід тобі дивився,
Кожен погляд у душі беріг.
Ой! Чому той час не зупинився,
А у грудях холодом заліг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796612
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2018
автор: Віталій Назарук