Пробіжусь но я, пальцями правиці,
по стегну твоєму.
Ніби маленький мандрівник.
Котрий вже в соте ніжно ступає на твою шкіру .
Ти усміхаєшся.
А потім обійму тебе ,і загублюсь своїм
обличчям
В твоїх завжди пахучих русявих косах.
Ми будемо пошепки говорити про свої почуття ,
Не тому ,що стіни мають вуха.
А тому що так розмовляють наші закохані серця.
Пробіжусь но я, пальцями правиці,по стегну твоєму.
Не дійшовши до його кінця - не розгадавши тебе.
В цьому мабуть і радість аби ти
лишилась для мене таємницею.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2018
автор: Vin Libert