Ні, не зважа на сивину кохання!..
Та й що таке кохання? Чи не гріх,
Коли осяяло воно, немов востаннє,
Її й його о пізній вже порі?
Хоча й із сивиною обнялося
І животворним квітом зацвіло,
Ну, й що, що у снігу в обох волосся!
А мо’, кохання ще і не жило!?
І вже ніщо для нього пересуди,
Коли тріпоче ластів’ям душа,
Та іншого в житті їм не лиша,
Вони ж лише живі звичайні люди,
Може, тому й любити так спішать?!
5.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2018
автор: Ганна Верес