Вечірнє сонце свій долає шлях
І шле на землю для людей дрімоту,
А у Донецьких змучених полях
Війна свою продовжує роботу…
Чи усвідомлює вона свій чорний гріх,
Що без жалю людські життя ламає,
Що у дітей украла спокій, сміх?
Земля забула, що таке розмаї…
Адже ковтає вогняний потік,
І множаться її і воїв рани –
Такі «дарунки» маєм від «братів»
І посмішку єхидну від тирана.
Та ось ущух рясний смертельний шал,
І зброя ЗСУ заговорила…
Отримав таки ворог відкоша,
А чорні ангели свої згубили крила…
11.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796735
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 23.06.2018
автор: Ганна Верес