Нахлинули, як дощ, ці сльози…

Нахлинули,  як  дощ,  ці  сльози,  сльози...
Чому,  від  чого?  Досі  не  збагну.
Чи  то  душа  замерзла  на  морозі?
Чи  то  промокли  очі  від  дощу?

Тяжкі  слова  лягли,  як  чорний  камінь,
Мов  навпіл  перерізали  і  вщент.
А  був  до  цього  білий,  білий  травень.
Та  змили  сльози  все  в  один  момент.

Згубили  серце,  тіло,  розум,  душу,
Забили,  затоптали  чобітьми.
І  що  тепер?  Як  далі  жити  мушу?
Як  захистити  сонце  від  пітьми?

Нахлинули...текли  безповоротно
І  омивали  серце  від  журби.
Дощився  день  мінорно  і  самотньо,
Так,  ніби  очищався  від  ганьби.




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796746
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2018
автор: Таїсія Шашилкіна