* * *
Як ранній дух торкає квіти…
Поет вдиха колоїдну чуму
І — світу видихає
Чисте світло!
Щоби весь світ вклонивсь йому.
Чума! Яка ся одностайна темінь!
Й приблизно рівно — щоби серцю і уму?
Як дивний виблиск
На нейтральній погранцеві…
О! диригенту — звук —
Де перша тема!
І пий чуму, мов дідько, пий чуму
Бог дасть!
І територій засланцеваність…
А Бога, хоче він чи ні, та я візьму
Аби вклонились
Й дух не згас
Ділили нишпорррком
Що серцю що уму
Якусь… водневість…
На всі решти часу…
А дух торкне немиті квіти
Поет? вдихай…
Вогонь й чуму
А світу видихаєш саме світло!
Та —
Уклонились Богу…
Не комусь…
Вниз
Не побігли до
кумусь
13.01.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796750
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.06.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович