Мовчить поезія і я притих,
Десь ділась Муза, що дивилась в очі.
Не стало рим ні рідних, ні простих,
Лиш в голові літає потороча…
Наче не сплю, а пишеться не так,
Не родить поле, бо зерно не свіже,
Прошу слова, неначе я жебрак,
Та кожна рима мені вухо ріже.
Повідвертались всі, хто поруч був,
А Муза на Пегасі полетіла.
Всі надбання неначе вітер здув,
Душа моя немов осиротіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796858
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2018
автор: Віталій Назарук