Я ВТІКАЮ ВІД СЕБЕ ВІД СВІТУ

Я  ВТІКАЮ  ВІД  СЕБЕ  ВІД  СВІТУ
Я,  втікаю  від  себе  від  світу...
де  босоноге    дитинство  моє,
туди  де  мамине  батькове    літо  
і  зозуля  щасливі  роки  кує.

У  спогадах  злітаю  додому...
де  замріяні  вишневі  сади,
вечір  заколихує  мою  втому
розвіюють  печаль  стрункі  яени.

Ясени  ,мої  стрункі  ясени!  
Заспівайте,пісню  моїй  душі,
синьоока    зіронько  осяй  стежки
де  шелестять  трави  у  срібній  росі.

Пахнуть  ніжно  піони  жоржини  ?
під  вікном    лілія  рута  мята  
сочні  груші  яблука  і  малина
бо  сад  посадили  батько  і  мати.

О  яка  прекрасна    щаслива  мить?
для  тебе  весна  і  літо  цвіте?
у  криниці  чиста  водиця  дзвенить
і  бється    батьківське  серце  золоте.

Я  пташкою  лину  до  калини,
щоб  до  півночі  слухати  пісні...
і  від  щастя  злітаю  в  небо  синє
бо  стежками  села  іду  до  рідні.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796877
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.06.2018
автор: Чайківчанка