Місто не спить вночі,
Гоїть у серці рани.
Сльози… Проте мовчить,
Зболене прапорами.
Плачуть і небеса,
Знову приймають сина,
Вороном біль звиса,
В небо веде стежина.
Далі болить війна…
В церкві іде прощання…
Це не його вина –
Стежка його остання.
Ось і салют… І все…
Доня уже без тата,
Хмара дощі несе…
Смуток пече – утрата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796992
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2018
автор: Віталій Назарук