Жили Костя і Маруся
Як всі люди у селі,
Мали хату, хлів, корову
І старенькі «Жигулі».
Костя - чоловік недбалий
(Про це знає навіть Жучка),
Вже пів року, як зламалась
В «Жигулях» у дверцях ручка.
-Прикрутити нема часу,
Із ремонтом не зберуся,
Зараз їду у майстерню,-
Костя пояснив Марусі.
-Костю, милий мій, в машині
Можеш все ремонтувати,
Тільки я тебе благаю,
Оцю ручку не чіпати.
Знаєш, що в таку хвилину
Може жінка відчувати,
Як коханий із машини
Біжить дверці відкривати?
Всі жінки, які це бачать –
Зразу бісяться від злості:
-Чим Маруся за нас краща,
Що так годить її Костя?
Ні фігури, ні освіти,
І краси тої не має,
А він бігає, як цуцик,
Її дверці відкриває!
Я в машині - королева,
Знає кожна поганючка:
Мене панною зробила
Зламана у дверцях ручка!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2018
автор: Катерина Собова