За минулим плакати не стану,
До циган гадати не піду
Стало б сил не втратити кохану,
Найріднішу квіточку в саду
Дай нам, Боже, мудрості й любові:
Цінувати й вірити в святе.
Ми колись зустрілися у Львові -
З цього часу квітка ця росте
Наші діти: радість і покута -
Оправдання в Бога на суді.
Та найважча для душі отрута
Може часом бути у воді
Я волав би щоб життя вібрато
(За морщинками твого лиця)
Згасло, бо змогла подарувати
Те, що не зійде з-під олівця
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2018
автор: Тарас Слобода